17 червня 1939 року народився польський режисер, сценарист та продюсер Кшиштоф Зануссі. Тобто сьогодні він святкує своє 76-річчя! КіноУкраїні пощастило поспілкуватися з видатним митцем напередодні свята.

Кшиштоф Зануссі має за плечима багатий досвід та солідний список відзнятих фільмів і нагород, які він отримав за своє кіно. Його продуктивності може позаздрити будь-який кінематографіст: польський режисер відзняв аж 25 повнометражних художніх фільмів. Окрім цього, на рахунку пана Кшиштофа 7 короткометражок, 27 телевізійних фільмів та постановка спектаклю у Новосибірському театрі.

Ці цифри дійсно вражають. Але не менше за це вражає ще один факт: напередодні святкування 76-о дня народження пан Зануссі зберігає тверезий розум, почуття гумору та активність, якій можуть позаздрити і молоді. Наше перше спілкування з ним відбулося “на ногах”: рухаючись від зручного кабінету на кіностудії Тор, художнім керівником якої є пан Кшиштоф, до коридору кіностудії, де на нього чекали англомовні телевізійники; а тоді на польському радіо, де за півгодини він мав інтерв’ю, і в машині на шляху до його будинку. Весь цей час ми спілкувалися – звісно ж! – про кіно.

Кадр з найновішого фільму Кшиштофа Зануссі - Foreign body (2014)

Кшиштоф Зануссі на зйомках свого найновішого фільму – Foreign body (2014)

Пан Зануссі “заслужив амплуа холодного раціоналіста”, і з цим важко сперечатися. Впевненість, переконлива позиція щодо найрізноманітніших питань і досвід щодо найрізноманітніших ситуацій – ось три складові, що вимальовують портрет відомого польського режисера. Але одночасно з “холодним раціоналізмом” не можна не відзначити те, що Кшиштоф Зануссі – знакова персона для українського кінематографу. Пан Кшиштоф відрізняється відкритістю до спілкування, готовністю прийняти і вислухати кожного, знайти час навіть тоді, коли часу взагалі немає. А коли видається можливість, то режисер гостинно запрошує всіх у свій заміський будинок. Тут молоді режисери можуть “доторкнутися” до живої легенди і отримати конструктивний і дещо безжалісний брейншторм стосовно своїх ідей, сценаріїв та режисерських рішень. Спілкуватися можна як кому зручно: польською, англійською чи російською.

“Можете приходити до мене в гості, доки не прочитаєте в газетах, що я помер!”, – з непроникним обличчям жартує Зануссі.

Звісно ж, більше за все нас турбували питання, дотичні до українського кінопростору. На жаль, маємо констатувати, що українські режисери не є достатньо конкурентоспроможними в контексті світової кіноіндустрії. Багато проектів, які приносять наші молоді кінематографісти пану Кшиштофу, з його точки зору, більше схожі на агітки.

Польський режисер гаряче проти навіть термінології, без якої в українських кіно-вишах не здати жодного екзамену. Наприклад, за думкою Зануссі, “надзавдання” Станіславського – найперший ворог режисера. Адже якщо ти заздалегідь знаєш, куди рухаєшся, то цим вбиваєш будь-яке мистецтво на екрані. Коли вирушаєш у кіноподорож, часто й сам не знаєш, куди йдеш – те, яким вийде фільм, може залежати від найдрібніших деталей, наприклад, від променя сонця чи хмарки, що створять особливий настрій, створить саме життя.

“В українських кінодіячів за плечима увесь 80-річний досвід тиску радянської системи. Ця система виростила морально кастрованих людей, не спроможних до конкуренції”, – каже Кшиштоф Зануссі.

Головне у будь-якому сценарії, на думку пана Зануссі, – це конфлікт, подія, це те, що трапилось. Герой має боротися і йти до своєї мети. На жалюгідних персонажів дивитися не цікаво – глядач має співставляти себе з героєм. “Саме тому Голівуд такий популярний,” – зазначає Зануссі, і від кожного, хто приходить до нього з проектами, чекає чіткої відповіді на питання “Яка тут подія?”

З точки зору західної людини, герой – це та людина, що вступає до боротьби. А тому для переорієнтації на західний ринок нашим режисерам доведеться навчитися, з одного боку, раціональному підходу до кінопроцесу (чітке формулювання ідей, голлівудські схеми, конфлікт), а з іншого боку – відмові від рамок, що стискають нас на підсвідомому рівні і роблять наше кіно пропагандистським.

І ще одне зауваження: в Польщі режисер – це режисер. Сценарист – це сценарист. Кіношник – це кіношник. Людина, що обрала професію, робить усе, щоб стати у ній справжнім фахівцем. На думку пана Кшиштофа, сходячи на манівці, митець назавжди закриває собі шлях до мистецтва. “Режисер повинен знімати кіно!”, – беззаперечно постулює Зануссі.

Польский режисер, сценарист, продюсер Кшиштоф Зануссі

Польський режисер, сценарист, продюсер Кшиштоф Зануссі

Досвід Польщі – сусідньої з нами країни – набагато багатший та продуктивніший за наш. І хоча “холодний раціональнізм” Зануссі може в чомусь і не збігатися з природною українською поетичністю, але дослухатися до його порад варто, адже він дає нам саме те, чого нам так не вистачає: безжалісну, але конструктивну критику і можливість подивитися на свою творчість не тільки як на абстрактний вияв своєї унікальної особистості, але і як на продукт, що може бути цікавий і затребуваний в усьому світі. Як тут не згадати заповіт Тараса Шевченка: “І чужого навчайтесь, і свого не цурайтесь!” Справді, метою українських кінематографістів стає віднаходження балансу між західною комерційністю і нашою власною ідентичністю…

А тим часом пан Кшиштоф Зануссі готується до нових проектів, невтомно подорожуючи, спілкуючись із різними людьми і збираючи історії, в яких є дія і подія.